Eurasia Press & News
Гуманітарна допомога у вигляді колючого дроту виглядає досить дивно, проте саме так Україна планує підтримати Литву.
І ця допомога справді потрібна Вільнюсу, який потерпає від небаченої навали мігрантів.
Стабільним постачальником мігрантів до Євросоюзу через кордон з Литвою стала Білорусь. Більш того, Литва напряму звинувачує самопроголошеного білоруського президента Александра Лукашенка в організації кризи з мігрантами – і має вагомі підстави так вважати.
Таким чином Лукашенко намагається помститися за санкції ЄС проти його режиму та відповісти на підтримку Світлани Тихановської, офіс якої отримав у Литві офіційний статус.
Чи вдасться ЄС найближчим часом розв’язати цю проблему? І які наслідки може мати криза з мігрантами для ЄС та для режиму Лукашенка?
Спробуємо розібратися.
Шантаж біженцями
Від початку року литовські прикордонники затримали 3027 мігрантів. Це вже у 37 разів більше, ніж за весь минулий рік, коли Литва затримала 81 нелегального мігранта.
Переважна більшість – це вихідці з Іраку, а ще Ірану, Сирії, Афганістану та інших країн.
Литовські прикордонники заявили, що “впізнають почерк Кремля”, і почали відкрито вести офіційну статистику нелегального перетину кордону з боку Білорусі.
“Ми спостерігали подібний сценарій у Фінляндії та Норвегії в 2015-2016 роках, коли Росія намагалася дестабілізувати ЄС. Білорусь це повторює. Метод і принципи однакові”, – зазначає литовський міністр оборони Арвідас Анушаускас.
Після тиску Заходу через інцидент з літаком Ryanair Александр Лукашенко, виступаючи перед парламентом 26 травня, заявив: “Ми зупиняли наркотики і мігрантів – тепер будете самі їх їсти і ловити”. І вже до кінця червня в Литві нарахували 636 затриманих мігрантів, які прийшли через Білорусь.
2 липня в черговому виступі Лукашенко знову заявив, звертаючись до ЄС: “Ми не будемо більше тримати тих, кого ви гнобили в Афганістані, Ірані, Іраку. У нас немає на це ні грошей, ні сил в результаті ваших санкцій”. Тоді ж він згадав і Україну, вкотре звинувативши в тому, що “величезна кількість зброї надходить з України в Білорусь”, і сказав про “перекриття” кордону, яке швидко спростували українська Держприкордонслужба та МЗС.
Деякі мігранти через Білорусь йдуть і в Польщу. Місцеві прикордонники регулярно повідомляють про затримання афганців, іракців і чеченців, але основний потік йде до Литви.
Це вже створило чималі проблеми для Вільнюса. Зокрема, у Литві немає таборів для тимчасового розміщення мігрантів та достатньої кількості ресурсів.
Наразі мігрантів тимчасово розміщують у будівлях органів самоврядування. Проте цього явно замало.
А спроби організувати великі табори стикаються із протестами місцевих мешканців.
Більш того, протести влаштовують і самі біженці, вимагаючи збільшення площі для прогулянок та покращення раціону.
Головна небезпека полягає ще й у тому, що у будь-який момент може бути спровокована сутичка на кордоні.
В Держприкордонкомітеті Білорусі вже заявили, що Литва силою і погрожуючи зброєю видворяє мігрантів назад в Білорусь, а Лукашенко пригрозив ЄС, що на кордоні можуть з’явитися озброєні мігранти. Литва ж заявляє, що відправить назад кожного, хто потрапив до країни нелегально. У такій ситуації у будь-який момент на кордоні може бути штучно організована провокація чи збройна сутичка.
Всі ці негаразди грають на руку режиму Лукашенка.
Білоруська пропаганда вже поширює ролики про біженців, депортованих з території Литви назад у Білорусь, де вони розповідають про погані умови та ледь не катування з боку литовських прикордонників.
Литва вимушена виправдовуватися, що ще більше посилює градус напруги всередині країни.
У пошуках дроту
Що може протиставити Вільнюс шантажу з боку Лукашенка?
Наразі Литва вже оголосила екстремальну ситуацію, посилила охорону кордону з Білоруссю за рахунок як своїх прикордонників, так і прикордонників Європейського агентства Frontex, і почала зміцнювати кордон колючим дротом.
Останнє принципово важливо. За більш ніж 30 років незалежності кордон між Литвою та Білоруссю так і не було облаштовано.
На відміну від Польщі, де цей кордон існував з радянських часів. Як наслідок, переважна більшість біженців тікають через Білорусь до ЄС саме через незахищений литовський кордон.
Фізична перепона має суттєво зупинити рух мігрантів та дозволить патрульним і військовослужбовцям швидше їх фіксувати. Загальну вартість спорудження загородження прем’єр-міністерка Литви Інгріда Шимоніте оцінила в 40 мільйонів євро. Проте гроші – лише незначна частина проблеми.
Запасу дроту у військових резервах Литви вистачило на облаштування лише 4,5 км кордону при потребі в 550 км.
Купити його теж проблемно – Литва не виробляє такий дріт, а спроби закупити його за кордоном виявилися також непростою справою.
Найближча країна, де виготовляється колючий дріт – Польща, але вона сама розмістила аналогічне замовлення для власного кордону.
На допомогу прийшли інші країни. Естонія відправляє до Литви 100 км колючого дроту. Скільки передасть Україна, поки не відомо.
Країна-контрабандист
Голови парламентських комітетів закордонних справ 11 країн, в тому числі й України, вже закликали до посилення санкцій проти Білорусі за організацію потоку нелегальних мігрантів до ЄС.
Втім, не менш важливим є те, що у цій заяві режим Лукашенка було офіційно названо причетним до торгівлі людьми – people trafficking.
Чи потребує це звинувачення додаткового обґрунтування?
Проведені журналістські розслідування поки не змогли встановити пряму причетність білоруської влади до організації каналів нелегальної міграції, натомість було встановлено, що ситуація створена білоруською владою і використовувана мігрантами.
У ЄС те, що відбувається, вважають “контрабандою мігрантів”, до якої причетна білоруська влада, а в Литві це навіть визнали гібридною агресією.
Глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що групи мігрантів організовуються і за участю білоруського державного турагентства “Центркурорт”, яке приваблює їх пакетними пропозиціями, що включають доставку до кордону.
Крім того, днями в Литві вийшло журналістське розслідування, де стверджується, що мігранти платять трафікерам від 6 до 15 тисяч доларів, щоб потрапити до литовського кордону через Білорусь.
Розслідувачі пишуть, що режим Лукашенка заробляє не тільки на міграційних візах, поселенні в готелі Мінська, перевезеннях, але і на заставах, що збираються іракськими туристичними агентствами.
Для громадянина Іраку, який бажає летіти в Білорусь, застава коштує 3000 доларів.
Ця сума залишається в кишені режиму Лукашенка, якщо “мігрант” не повернеться до Іраку.
В середині липня глава МЗС Литви відправився до Іраку і Туреччини для переговорів з цієї проблеми, і 15 липня в Іраку заявили, що засуджують незаконну міграцію і будуть розслідувати її організацію.
Втім, за кілька днів після візиту Ландсбергіса авіакомпанія Iraqi Airlines оголосила про збільшення у серпні кількості польотів з Багдада до Мінська вдвічі.
Рятівні санкції?
Чи здатні нові санкції вплинути на ситуацію з “міграційним туризмом”?
Наразі у ЄС не коментують таку можливість. Значною мірою через те, що точкові санкції проти нових урядовців Лукашенка (наприклад, топ-керівників прикордонної служби) жодним чином не здатні вплинути на ситуацію.
Своєю чергою секторальні санкції, дійсно здатні вплинути на білоруську економіку, одночасно б’ють і по європейській економіці. ЄС вже зіткнувся із цією проблемою, запровадивши перший пакет секторальних санкцій.
Їх довго узгоджували, шукаючи такі механізми, які матимуть мінімальний негативний вплив на європейський бізнес. Відповідно, кожне нове розширення секторальних санкцій буде все складніше узгодити (хоча й не неможливо).
Виходом із ситуації може стати загроза санкцій проти всіх авіакомпаній, що роблять рейси до Білорусі.
Такий крок може швидко зупинити “міграційний туризм”, проте це потребує виняткової мужності від керівництва Євросоюзу.
Річ у тім, що під санкції тоді потраплятимуть не лише авіакомпанії Іраку чи інших близькосхідних держав. Під загрозою – і турецькі авіакомпанії, а це – вкрай болючий момент для ЄС.
Однак навіть якщо із Туреччиною вдасться домовитися, то санкції точно доведеться вводити проти авіакомпаній з Росії, а це напряму суперечить курсу ЄС на збереження діалогу із РФ.
Втім, без таких жорстких кроків спровокована Лукашенком криза лише набиратиме обертів.
І тоді ЄС постане перед вибором із двох поганих варіантів. І в цій ситуації варто буде пам’ятати: навіть мінімальний успіх Лукашенка в шантажуванні Євросоюзу зробить цей шлях привабливим і для інших авторитарних лідерів.
І тоді масштаб проблем для ЄС може виявитися набагато більшим, аніж зараз.
