Eurasia Press & News
Ситуація на кордоні між Польщею та Білоруссю дещо стабілізувалася. Однак польські прикордонні служби очікують напливу нових груп мігрантів. За повідомленням прикордонників, дві великі групи намагалися прорватися через кордон: в одній було 500, а в іншій – 50 осіб. Під час інциденту четверо військових отримали поранення.
Тим часом Польщу відвідав міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, який підтвердив, що його країна скерує експертів з інженерних військ. За даними британських ЗМІ, йдеться про 100-150 військових.
Київ також отримує обнадійливі сигнали: на Заході розуміють, що Україна є однією з головних мішеней Кремля. І міграційна криза є елементом його довготривалої гібридної агресії.
«Ми захищаємо всю Європу»
Зараз через міграційний тиск у прикордонній зоні з Білоруссю у 183 населених пунктах Люблінського та Підляського воєводств Польщі діє надзвичайний стан. Згідно з указом президента Анджея Дуди, підписаним на прохання Ради міністрів, його запроваджено на 30 днів, після чого польський Сейм погодився продовжити іще на 60 днів. Також вирішено до середини 2022 року встановити на кордоні з Білоруссю сталевий паркан.
Утім продовження міграційної кризи та неможливість введення надзвичайного стану більше ніж на 90 днів змусило Варшаву до подальших кроків.
Так, 17 листопада Сейм Польщі ухвалив зміни до закону про охорону державного кордону. За поправку проголосували 245 депутатів, проти – 167, утрималися 25. Ця норма запрацює відразу після скасування надзвичайного стану і передбачатиме заборону на довготривале перебування в прикордонній зоні.
Слід зазначити, що Варшава постійно наголошує на ключовій ролі Польщі в захисті Європи. Прем’єр-міністр Матеуш Моравецький в інтерв’ю німецькому виданню «Bild» заявив, що «поляки налаштовані всіма силами захищати свій кордон, який також є східним кордоном Європи та НАТО».
«Мігранти використовуються Білоруссю як зброя. А ціллю є Німеччина, Франція, Нідерланди. Отже, захищаючи польський кордон, ми захищаємо всю Європу», – заявив очільник польського уряду.
Чи розуміє Брюссель усю заразливість ситуації? Не схоже. 15 листопада міністри закордонних справ країн Євросоюзу схвалили критерії запровадження нових санкцій проти Білорусі. Як повідомляє «Financial Times», під штрафні заходи може потрапити національний аеропорт Мінська, куди прибувають рейси з мігрантами. А також близько двадцяти білоруських чиновників, готель «Менск», сирійська авіакомпанія «Cham Wings Airlines» і білоруська «Белавіа».
Не дивно, що в такій ситуації режим Лукашенка вирішив завдати ще одного удару.
Ультиматум Лукашенка
Іще минулого тижня, коли ситуація почала набувати гострого характеру, лідер білоруського режиму пригрозив, що посилення санкцій ЄС проти Білорусі отримає відповідну реакцію. Тоді він мав на увазі припинення постачання природного газу. Зокрема, Лукашенко пригрозив перекрити газопровід «Ямал-Європа».
Утім Мінськ пішов на дещо інший крок. Так, білоруський оператор нафтопроводу «Дружба» «Гомельтранснефть» обмежив надходження до Польщі сирої нафти. Офіційна причина – незаплановані ремонтні роботи.
«У зв’язку з проведенням незапланованих ремонтних робіт на нафтопроводі “Унеча-Мозир” у Білорусі до ранку четверга нафту в Польщу та Німеччину перекачуватимуть у дещо зниженому режимі», – йдеться в повідомленні «PERN» – польської компанії, що займається логістикою нафти. Це далеко не перше під час міграційної кризи припинення постачань нафти до Польщі з Білорусі. Так, у червні постачання були обмежені 96 годинами. А в липні також проводили ремонтні роботи.
Можна припустити, що Лукашенко почав піднімати ставки задля того, щоб виторгувати собі преференції, включаючи визнання його як легітимного лідера Білорусі. І, слід визнати, результати ультиматуму таки спрацьовують.
За останній рік білоруська влада мала постійний офіційний контакт лише з президентом Росії Володимиром Путіним. Однак 15 листопада, мабуть, користуючись порадою очільника Кремля, Олександру Лукашенку зателефонувала канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Під час 50-хвилинної розмови Меркель і Лукашенко мали спілкуватися лише про ситуацію на польсько-білоруському кордоні. За словами прессекретаря Меркель, політики обговорювали, зокрема, способи надання гуманітарної допомоги мігрантам.
Рішення Меркель піти на контакт із Лукашенком гостро розкритикували, особливо в країнах, що розташовані на східних рубежах Євросоюзу. Зокрема, голова комітету із закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхельсон заявив, що таким чином канцлер Німеччини де-факто «визнала Лукашенка законним президентом Білорусі».
Критика пролунала і в Бундестазі. А також від білоруської опозиції, яка висловила стурбованість у зв’язку з тим, що Європа починає знову ставитися до Лукашенка як до рівного партнера.
Хай там як, незважаючи на те, що в 50-хвилинній розмові німецька політикиня жодного разу не назвала Лукашенка «президентом», можна з великою вірогідністю припустити, що задачі мінімум таки було досягнуто.
Адже невдовзі після перемовин з міжнародного аеропорту Мінська вилетів літак до Багдада. І того самого дня прессекретар Лукашенка в офіційній заяві оголосила, що Білорусь готова депортувати близько 5 тис. осіб. Ба більше, ЄС оголосив про виділення 700 тис. євро негайної гуманітарної допомоги для мігрантів з країн Близького Сходу.
Щоправда, офіційний речник міністра-координатора польських спецслужб Станіслав Жарін висловив сумніви щодо щирості дій Мінська. Зокрема, він заявив, що не виключено, що білоруси можуть підготувати нову пропагандистську кампанію проти Польщі після подій попередніх днів.
Україна як стратегічна ціль Кремля
Виникають логічні запитання: чи справді метою кризи було домогтися визнання легітимності президентського мандата Лукашенка? І чи за її розпалом криється бажання помстися Європі?
Цілком зрозуміло, що криза відіграє роль своєрідного інструмента Російської Федерації для досягнення однієї з головних стратегічних цілей її керівництва – створення буферної зони на території колишнього СРСР. І підрив територіальної цілісності України, а також деяких інших держав, таких як Грузія чи Молдова, має стати на перешкоді розширенню НАТО та ЄС на схід.
Путін показав, що готовий застосувати військову силу і навіть окупувати частину території країни, що не входить до Альянсу. Кремль також веде посилену агресивну діяльність біля кордонів країн НАТО, включаючи провокації, порушення повітряного простору, імітацію атак, організацію великих військових маневрів.
Реакція країн Заходу на дії Кремля та режиму Лукашенка засвідчила, що нашу державу цивілізований світ готовий захищати від агресії РФ. Ми бачимо й сигнал, який надійшов від Білого дому — президент Байден збирається провести відеоконференцію з Путіним до кінця року, де порушить питання безпеки України.
Київ готується до різних сценаріїв розвитку ситуації. Приміром, на ділянці прикордонного підрозділу «Грабове» відбулися навчання з протидії масовому порушенню державного кордону мігрантами. Була й спроба п’ятнадцяти осіб – іноземців з Близького Сходу через Білорусь потрапити в Україну під виглядом туристів. Їх затримали прикордонники.
Водночас у Києві розуміють, що Білорусь у перспективі стане новим плацдармом для агресії військ РФ. Ця територія мілітаризується. Виклики посилюються, однак – і це вже помітно – Україна та Захід готові реагувати на цю нову стару загрозу.
