Eurasia Press & News
30 листопада в Ризі розпочинається зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. Уже в неділю можновладні гості прибули в латвійську столицю й устигли провести низку зустрічей, зокрема з прем’єр-міністром Латвії.
Перемовини міністрів закордонних справ НАТО відбуваються у складній безпековій ситуації через збільшення напруги в різних точках східного флангу Північноатлантичного альянсу. На листопад припав черговий етап кризи з нелегальними мігрантами, цього разу на польсько-білоруському кордоні, та виникла додаткова загроза через концентрацію збройних сил РФ на українському напрямку – і не лише з півночі (зокрема з Білорусі), а й зі сходу та півдня.
Найбільш зацікавлені в якнайшвидшій нейтралізації чи хоча б мінімізації загроз, а також виробленні механізмів реагування на такі виклики – країни Балтії та Польща, якщо йдеться про членів Альянсу. Проте такі загрози слід розглядати комплексно. Тобто криза з мігрантами не стосується лише Польщі, адже потуга НАТО саме у принципі колективної безпеки. Як і загроза нової ескалації ситуації в Україні не гарантує, що всі інші держави Європи мають імунітет від російського вторгнення.
Проте згадані події дещо змістили фокус від не менш значущих регіонів – Чорного та Балтійського морів. Наприклад, модернізація та посилення російського угруповання в Калінінграді оперативно-тактичними комплексами «Іскандер» у 2018 році – це вже загроза й Центральній Європі з урахуванням дальності ракет цього типу озброєння. До речі, причинами для посилення свого угруповання військ у Калінінградській області РФ називає стягування військ НАТО до її кордонів. Недарма Швеція активно взялася закуповувати американський зенітний ракетний комплекс Patriot, щоб нейтралізувати загрозу від російських «іскандерів» у Калінінградській області. На такі системи вже витрачено 10 мільярдів шведських крон. Із замовлених чотирьох батарей одну передано, інші заплановано поставити до 2023 року, щоб до 2025-го сформувати протиракетний щит країни.
Повертаючись до зустрічі в Ризі. До початку основної частини заходу вже сформувалася тенденція до спільної для НАТО та ЄС позиції в оцінці ролі Москви у провокуванні кризових явищ у Європі. І саме Росії, адже міграційна криза вивела назовні ще одне явище – прагнення РФ здійснити повну військову інтеграцію Білорусі в російські військові структури.
Усе це теж створюватиме нові виклики колективній безпеці НАТО. Адже таке двояке становище Білорусі Москві вигідно використовувати у своїх інтересах. Коли треба, як у випадку з мігрантами, Білорусь позиціонується як самостійна країна. Якщо ж Кремлю необхідно акцентувати увагу на військах НАТО в Польщі – тоді це вже загрожує Союзній державі. Тож зустріч міністрів закордонних справ саме про це – вироблення механізмів реагування на такі виклики.
Прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш заявив після зустрічі з головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн і генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, що Росії слід дати сигнал про «дуже чіткі наслідки» в разі ескалації на кордонах з Україною.
Проте в НАТО не відмовляються від діалогу з Росією остаточно. В Альянсі, за словами Єнса Столтенберга, незмінним лишається дуальний підхід до РФ – оборона та діалог. Тому відкритою є пропозиція про проведення Ради Росія – НАТО. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу запросив Москву на таке засідання в червні 2021 року. У згаданому форматі сторони могли б обмінятись інформацією про військові маневри, що стало б у нагоді в контексті нинішньої концентрації військ на українському кордоні.
Утім слід нагадати, що зустрічі Ради не відбувалися вже понад рік. І навряд чи щось зміниться найближчим часом. Згадати хоча б нинішню заяву заступника міністра закордонних справ РФ Олександра Грушка. Він вважає малоймовірним відновлення роботи російського представництва при НАТО в Брюсселі.
Можна пригадати ще статтю у The Wall Street Journal, у якій зазначалось, що адміністрація Байдена збирається використати зустріч міністрів закордонних справ НАТО в Ризі для реагування на військовий тиск Росії на Україну. Помічниця держсекретаря США з питань Європи та Євразії Карен Донфрід повідомила, що на тлі масштабних і незвичайних маневрів російських військ поряд з Україною Сполучені Штати розглядають різні варіанти реагування без уточнень. Хоча далі у статті, з посиланням на офіційних осіб США, зазначалось, що вони варіюються від збільшення оборонних спроможностей України до активізації дипломатії для деескалації. Під інструментами деескалації ті самі неназвані офіційні особи США вказували опції зниження ризику конфронтації з РФ, у тому числі обмеження військових навчань США у Європі чи призупинення військової допомоги Україні, щоб не провокувати росіян.
Останній варіант розцінюватиметься Москвою скоріше як прояв слабкості і може ще більше розв’язати їй руки, адже російські інтереси не завершуються лише на українських кордонах. І це найдужче відчувають сусідні до РФ країни. Та й Вашингтон, попри свою першість у Альянсі, не може диктувати всім країнам свою волю і вирішувати одноосібно. У Києва ж на цьому напрямі є свої друзі й адвокати.
Після обговорення в Ризі стратегічної концепції НАТО ще буде час доопрацювати та скоригувати її до затвердження главами держав та урядів на саміті в Мадриді 2022 року. Поки що ж важливо, що всі мають чітке розуміння: саме Росія повинна знизити рівень напруги для стабілізації ситуації.
Минулого разу Рига приймала саміт НАТО 2006 року. І тоді в порядку денному були питання трансформації Альянсу. П’ятнадцять років тому члени Альянсу обговорювали результати та проблеми спільної місії в Афганістані. Цього ж разу міністри дискутуватимуть про наслідки виведення натовських військ із центральноазіатської держави. Проблем стає все більше.
